Рагнар Сігюрдссон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Рагнар Сігюрдссон
Рагнар Сігюрдссон
Рагнар Сігюрдссон
Особисті дані
Народження 19 червня 1986(1986-06-19) (38 років)
  Рейк'явік, Ісландія
Зріст 185 см
Вага 77 кг
Громадянство  Ісландія
Позиція центральний захисник
Номер 25
Юнацькі клуби
2002–2004 Ісландія «Філкір»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2004–2006 Ісландія «Філкір» 38 (2)
2006–2011 Швеція «Гетеборг» 122 (11)
2011–2014 Данія «Копенгаген» 70 (4)
2014–2016 Росія «Краснодар» 59 (2)
2016–2018 Англія «Фулгем» 17 (1)
2017 →  Росія «Рубін» 12 (0)
2018–2020 Росія «Ростов» 49 (0)
2020 Данія «Копенгаген» 5 (0)
2021 Україна «Рух» (Львів) 1 (0)
2021 Ісландія «Фількір» 5 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2001–2002 Ісландія Ісландія U-17 11 (1)
2004 Ісландія Ісландія U-19 5 (2)
2005–2006 Ісландія Ісландія U-21 7 (0)
2007–2020 Ісландія Ісландія 97 (5)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Заголовок цієї статті — це ісландське ім'я, де Рагнар — особове ім'я, а Сігюрдссон — ім'я по батькові.

Рагнар Сігюрдссон (ісл. Ragnar Sigurðsson, нар. 19 червня 1986, Рейк'явік) — ісландський футболіст, центральний захисник. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. національної збірної Ісландії.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився 19 червня 1986 року в місті Рейк'явік. Вихованець футбольної школи клубу «Філкір». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 2004 року в основній команді того ж клубу, в якій провів два сезони, взявши участь у 38 матчах чемпіонату.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Гетеборг», до складу якого приєднався 2006 року[1]. Відіграв за команду з Гетеборга наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Гетеборга», був основним гравцем захисту команди.

Рагнар Сігюрдссон під час виступів за «Рубін». 15 жовтня 2017 року.

30 травня 2011 року за 800 тис. євро перейшов до клубу «Копенгаген»[2], у складі якого провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «Копенгагена» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди.

До складу клубу «Краснодар» приєднався 23 січня 2014 року за 4,25 млн євро[3]. У складі «биків» провів 86 офіційних матчів, у яких забив 4 м'ячі і зробив 3 результативних передачі.[4]

23 серпня 2016 року підписав дворічний контракт з англійським «Фулгемом»[5], але в англійському Чемпіоншипі закріпитись не зумів і 3 серпня 2017 року «Рубін» орендував Сігюрдссона на рік[6].

18 січня 2018 року підписав контракт з російським клубом «Ростов»[7]. З того часу Рагнар провів 53 офіційні матчі за жовто-синіх, а з початку сезону 2019/20 був капітаном команди[8]. 1 січня 2020 року «Ростов» оголосив про розірвання контракту із Сігюрдссоном за обопільною згодою сторін[9].

12 січня 2020 року він повернувся до «Копенгагена», підписавши контракт до літа 2020 року[10]. У клубі ісландець здебільшого постійно лікувався від травм. Це і стало причиною того, що в 2020 році він провів лише дев'ять ігор за данський клуб в усіх турнірах[11], ставши віцечемпіоном країни.

18 січня 2021 року Сігюрдссон перейшов до «Руху» (Львів), підписавши контракт до літа 2021 року, з можливістю продовжити угоду ще на рік[12]. У складі «Руху» зіграв лише один тайм (в перерві був замінений) в домашньому матчі 8 березня 2021 проти «Десни» (0:4). 18 травня 2021 покинув клуб через завершення контракту[13].

Завершив ігрову кар'єру того ж року у рідному клубі «Філкір».

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

2001 року дебютував у складі юнацької збірної Ісландії, взяв участь у 16 іграх на юнацькому рівні, відзначившись 3 забитими голами.

Протягом 2005—2006 років залучався до складу молодіжної збірної Ісландії. На молодіжному рівні зіграв у 7 офіційних матчах.

У серпні 2007 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Ісландії в товариській зустрічі з Канадою.

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 2016 року у Франції. 27 червня 2016 року Сігюрдссон під час матчу 1/8 фіналу забив гол у ворота збірної Англії. У результаті його збірна перемогла 2:1 і вийшла в 1/4 турніру[14], а Рагнар був визнаний найкращим гравцем матчу[15]. Згодом у складі збірної був учасником чемпіонату світу 2018 року у Росії[16].

Всього провів у формі головної команди країни 97 матчів і забив 5 голів.

Тренерська кар'єра

[ред. | ред. код]

У листопаді 2022 року Рагнара було представлено як помічника головного тренера клубу «Фрам» (Рейк'явік), а в липні 2023 року він став тимчасовим головним тренером команди після відходу його попередника Йона Торіра Свейнссона.

З початку 2024 року став працювати асистентом Омара Інгіа Гудмундссона у клубі «Коупавогур».

Досягнення

[ред. | ред. код]
«Гетеборг»: 2007;
«Гетеборг»: 2008;
«Гетеборг»: 2008;
«Копенгаген»: 2012-13;
«Копенгаген»: 2011-12.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Sigurdsson intresserar engelska klubbar[недоступне посилання з 01.04.2019] – Retrieved on 7 December 2008, sportal.nu (in Swedish)
  2. ↑ FC København henter islænding i Sverige [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] – Retrieved on 30 May 2011, pol.dk (in Danish)
  3. ↑ Рагнар Сигурдссон стал игроком "Краснодара" (рос.). «Краснодар». 23 січня 2014. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 18 січня 2021.
  4. ↑ http://fckrasnodar.ru/team/news/object/?object_id=126854. Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 20 травня 2018.
  5. ↑ «Краснодар» продав Сігюрдссона в «Фулгем». Архів оригіналу за 9 вересня 2018. Процитовано 20 травня 2018.
  6. ↑ «Рубін» орендував Сігюрдссона у «Фулхема». campeones.ua. 3 серпня 2017. Архів оригіналу за 9 вересня 2018. Процитовано 3 серпня 2017.
  7. ↑ Рагнар Сигурдссон – игрок «Ростова! (Russian) . «Ростов». 18 січня 2018. Архів оригіналу за 14 листопада 2019. Процитовано 20 травня 2018.
  8. ↑ Вікінг на фініші: пояснюємо, хто такий Рагнар Сігюрдссон і що забув у Русі. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 22 січня 2021.
  9. ↑ Рагнар Сигурдссон покинул ФК "Ростов" (Russian) . «Ростов». 1 січня 2020. Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 18 січня 2021.
  10. ↑ RAGNAR SIGURDSSON VENDER TILBAGE TIL KØBENHAVN (Пресреліз) (Danish) . «Копенгаген». 12 січня 2020. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 18 січня 2021.
  11. ↑ Рух подпишет защитника Копенгагена и сборной Исландии. football.ua. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 18 січня 2021.
  12. ↑ «Рух» підписав легенду збірної Ісландії! (Пресреліз) (Ukrainian) . «Рух» (Львів). 18 січня 2021. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 18 січня 2021.
  13. ↑ СІГУРДССОН ТА АБДІХОЛІКОВ ЗАЛИШИЛИ «РУХ». fcrukh.com. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 18 травня 2021.
  14. ↑ The Latest: Iceland beats England 2–1 at Euro 2016. ABC News. Associated Press. 27 червня 2016. Процитовано 27 червня 2016.
  15. ↑ Iceland 'should have beaten the English by a bigger score'. ESPN FC. 28 червня 2016. Архів оригіналу за 28 червня 2016. Процитовано 28 червня 2016.
  16. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 травня 2018. Процитовано 20 травня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рагнар_Сігюрдссон&oldid=42819220